Географічна карта - Цюаньчжоу (Quanzhou)

Цюаньчжоу — місто у китайській провінції Фуцзянь. Протягом X—XIV ст. Цюаньчжоу, був одним з найважливіших китайських портів на історичному Морському Шовковому шляху, що зв'язував Китай з країнами Південно-Східної Азії і Близьким Сходом. Тут будувалися кораблі знаменитого флотоводця середньовіччя Чжен Хе, який очолював плавання китайських флотилій до Індії, Персії і Аравії.

Раніше відомий як Зайтон (Зайтун), названий так арабськими купцями, порт приймав проходячих повз мореплавців і мандрівників різних культур і релігій. Початок торгових і культурних взаємодій з іншими регіонами, зокрема, з містами на узбережжі Південно-Китайського моря, доходить на раннє правління південно-китайських династій в VI столітті нашої ери. Згодом порт став одним з чотирьох найбільш використовуваних китайських портів при династії Тан (618—907 роки н. е.) і при династії Юань (1271—1368 роки н. Е.). Це було пов'язано також з наявністю ста інших портів на морському маршруті Шовкового шляху, таких як Мадрас в Індії, Сіраф в Ірані, Маскат в Султанаті Оман і Занзібар. Для того, щоб вразити прибулих в порт моряків, в гавані Цюаньчжоу були посаджені еритрин або Коралові дерева, які цвіли червоними, що кидалися в очі, квітами. Таким чином, арабська назва міста «Зайтон» виходить з китайської назви рослини «Цітонг».

Низка відомих середньовічних дослідників, таких як Марко Поло, Одоріко Порденоне та ібн-Батута, відвідувала Цюаньчжоу, і описала порт як один з найбільших гаваней у світі: "портове місто з кораблями всіх розмірів з усіх куточків світу, які приставали до дебаркадера і знову йшли в плавання, динамічні ринки, на яких торговці з різних регіонів обмінювалися товарами ". Можливо, місією Марко Поло, було супровід монгольської принцеси на церемонію її одруження з Цюаньчжоу в Персію (сучасний Іран).

Кілька історичних об'єктів на Морському Шовковому шляху в Цюаньчжоу свідчать про славну історію міста. Знайдені затонулі судна в бухті Цюаньчжоу, серед яких також був вітрильний корабель з дерев'яним корпусом, є доказом динамічної активності і процвітання порту. Передбачається, що згадане вище затонуле трищоглове комерційне судно було побудовано в XIII столітті в Цюаньчжоу, і в момент аварії корабель повертався з південно-східної Азії, наповнений прянощами, лікарськими засобами та іншими товарами. У період імперії Сун (960—1279 рр.), поряд з тим фактом, що Цюаньчжоу був великим центром торгівлі та обмінів на Морському Шовковому шляху, місто займало позицію лідера в кораблебудуванні та розвитку навігаційних технологій.

У Цюаньчжоу збиралися мореплавці, купці і дослідники з різних куточків світу, завдяки їхній присутності в місті панувало мирне співіснування різних етнічних і релігійних груп, включаючи буддистів, індуїстів, даоських представників, несториан, манихеїв, євреїв, католиків і мусульман. Про це свідчить безліч історичних релігійних об'єктів і пам'яток в Цюаньчжоу. Храм Кайюань з вежами-близнюками є найдавнішим буддійським храмовим комплексом в Китаї, а статуя Лаоцзи, легендарного засновника даосизму, — одна з найбільших китайських статуй цього виду. Древня китайська мечеть Цінцзін — свідок тривалої взаємодії Цюаньчжоу з арабським ісламським світом. У маніхейському храмі Кан Ан (Солом'яна хатина) знаходиться єдина статуя манихейского пророка Мані.

В знак визнання ролі Цюаньчжоу як одного з найбільших портів на морському Шовковому шляху, в 1991 році група фахівців з ЮНЕСКО побувала в місті. Протягом п'яти днів перебування, в результаті численних зустрічей і консультацій з відомими міжнародними та місцевими експертами Шовкового шляху, ЮНЕСКО рекомендувала створити в Цюаньчжоу навчальний центр морського Шовкового шляху.